Купить где Котовск Кодеин Purple Drank

Эээ, привет, ребята! Всем любителям кайфа и кедовых приключений посвящается этот рассказ. Как я купил кодеин, раздербанил его, и вместо того, чтобы покататься на коньках, решил покататься на своих любимых кедах по песку. Стрим событий, в котором я выступаю в роли наркомана комика, начинается!

День первый:

Началось все с того, что у меня затесалась в голову идея отдохнуть от реальности и поразвлечься в компании закладок, дилеров и прочих "разнообразий". Долго думал, какие однодневки выбрать, и в итоге мне посоветовали попробовать кодеин. Я, конечно, ХЗ, что это за хрень, но решил попробовать. И так, позже я встречаюсь с дилером, который ищет обдолбанных (прости, мама) и ничего не подозревающих любителей приключений. Договорились о свидании и сделке, и я получил в руки эти замечательные белые таблеточки.

День второй:

Захожу в стрим, немного нервничаю. Когда ты впервые пробуешь наркоту, тебе стремно, что-то может пойти не так, и ты решишься на шалость. Да, шалость – это я покатаюсь на своих заманчивых кедах по песку. Они уже потерты до дыр, но все же они для меня не просто обычная обувь, а настоящая история, неизвестно откуда и неизвестно зачем они ко мне попали. Мне уже надоело ходить в них по асфальту, поэтому я решил пойти на экстремальные меры и покатать их по пляжу.

День третий:

Возвращаюсь к рассказу о кодеине. Поскольку я дилера закинул в блокировку на телефоне, а моего друга, который мазал закладки, я уже давно не видел, я решил самостоятельно раздербанить и распределить дозу. Когда дозу ты разобьешь на две, тебе вдвое больше праздника. И вот я решил вторую дозу оставить на следующий раз, чтобы увеличить веселье.

День четвертый:

День за днем я все больше затягивался в эту игру под названием "катание на кедах по песку". Как ни странно, но это настолько затягивает, что я уже не хочу отдыхать от этого просто так. Все эти стримы, в которых я показываю свои сумасшедшие трюки и веселья на своих убитых кедах, просто завораживают меня и моих зрителей. Ведь казалось бы, что может быть интересней, чем чувствовать под ногами песок, а не покрытую снегом землю?

День пятый:

Время летит, словно капли в дождь. Я продолжаю свою историю на кодеине и кедах. Люблю этот вкус адреналина и свободы, когда ты можешь делать все, что хочешь, и не думать о последствиях. Как говорится, "паруса ветрами шевелятся". Так и я – ветер, который носит всех, кто смотрит на меня. Меня не остановят ни закладки, ни дилеры, ни обдолбанные взгляды окружающих. Я здесь, чтобы показать, что жизнь не так проста, как кажется, и что на кедах можно преодолеть любые преграды.

День шестой:

Я осознаю, что моя история с кодеином и кедами начинает выходить из-под контроля. Будь я наркоманом комиком или просто комиком, я все равно понимаю, что эти сумасшедшие трюки и экстремальные игры могут закончиться не очень хорошо. Но я не сдаюсь! Я готов пойти до конца, несмотря на все опасности.

Но я все равно продолжаю свою историю. Я знаю, что это может быть опасно, но для меня это – путь к счастью и свободе. Я комик, и я готов рисковать ради смеха и развлечения!

День седьмой:

Завершая свой рассказ, я хочу сказать, что не рекомендую повторять мои поступки. Но ты же понимаешь, что человек смеется над своими слабостями, не так ли? И да, возможно, я пройду через все это и смогу рассказать смешную и яркую историю о своих приключениях. Хотя, ХЗ. Кто знает, что может случиться в следующий раз? Но, на данный момент, друзья, я, хоть и обдолбанный, но счастливый и готовый к новым выходкам. Всем поклонникам адреналина и безумных историй – stay tuned!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!